Кінетичний конструктор "Space Coaster" в нашому кабінеті.  Можна дивитися і дивитися. Заліпака, правда?

Шановні учасники i7.juniors!

Даний довідник може стати вам у пригоді для розв'язку задач 1-5 змагань.

Введення цілих чисел:

Якщо вам треба ввести ціле число від користувача в вашу програму, то використовуйте конструкцію:

x = int(input())

Якщо вам треба ввести два цілих числа, кожне з яких записане в окремому рядку, то це можна зробити так: 

x = int(input())

y = int(input())

Якщо вам треба ввести в вашу програму кілька цілих чисел, що записані через пропуск, то це можна зробити так: 

a, b, c = map(int, input().split())

Я підібрав для вас задачі таким чином, що в перших п'яти змаганнях вам для введення даних більше ніякі конструкції не потрібні. 

Введення тексту:

Якщо вам треба ввести текст від користувача в вашу програму, при цьому обрізати пропуски на початку тексту і в кінці, то використовуйте таку конструкцію:

x = input().strip()

Пам'ятайте, що з текстом не можна проводити математичні операції. З тексту ви можете вирізати один або кілька символів, але вирізана частина буде також текстом. Якщо ж вам треба виконати математичні дії з цими даними, то треба конвертувати текст в число. Якщо це стосується цілих чисел, то конструкція така:

y = int(x)

Задача для прикладу. Ваша програма повинна зчитати трицифрове натуральне число і вивести суму першої і останньої цифри. 

Ось як може виглядати ваша програма:

x = input().strip()

a = int(x[0])

b = int(x[2])

print(a+b)

Виведення даних:

Для виведення даних використовується оператор print()

Приклад:

a = 5

b = 3

print(a-b)

Що незрозуміло - питайте. 

 Нагадую, що для участі в колективному творчому проекті i7.juniors puzzles необхідно чесно здати 50 задач. 

Розбираємо задачу з 8545 з e-olimp під назвою «Таблиця множення».

https://www.e-olymp.com/uk/problems/8545

Проста задача, в принципі. Знову таки, з дивно високим коефіцієнтом складності, 21%.  Треба побудувати квадратну матрицю, як на обкладинках зошитів з математики. Вхідні дані - розмірність матриці, від 1 до 9 включно. Результат відповідним чином відформатувати:

n = 5

 1  2  3  4  5

 2  4  6  8 10

 3  6  9 12 15

 4  8 12 16 20

 5 10 15 20 25

n = 7

 1  2  3  4  5  6  7

 2  4  6  8 10 12 14

 3  6  9 12 15 18 21

 4  8 12 16 20 24 28

 5 10 15 20 25 30 35

 6 12 18 24 30 36 42

 7 14 21 28 35 42 49

Запропонував Саша цю задачу. З приміткою «неробіт». Проходить 70% тестів. E-olimp, на відміну від codeforces, тести не відкриває, шукаємо помилку аналітично.

Показав Саша код:

a = int(input())

if a == 1:

    print( '1')

elif a == 2:

    print(' 1  2\n 2  4')

elif a == 3:

    print(' 1  2  3 \n 2  4  6 \n 3  6  9')

elif a == 4:

    print(' 1  2  3  4 \n 2  4  6  8 \n 3  6  9 12 \n 4  8 12 16')

elif a == 5:

    print(' 1  2  3  4  5 \n 2  4  6  8 10 \n 3  6  9 12 15 \n 4  8 12 16 20 \n 5 10 15 20 25')

elif a == 6:

    print(' 1  2  3  4  5  6 \n 2  4  6  8 10 12 \n 3  6  9 12 15 18 \n 4  8 12 16 20 24 \n 5 10 15 20 25 30 \n 6 12 18 24 30 36')

elif a == 7:

    print(' 1  2  3  4  5  6  7 \n 2  4  6  8 10 12 14 \n 3  6  9 12 15 18 21 \n 4  8 12 16 20 24 28 \n 5 10 15 20 25 30 35 \n 6 12 18 24 30 36 42 \n 7 14 21 28 35 42 49')

elif a == 8:

    print(' 1  2  3  4  5  6  7  8 \n 2  4  6  8 10 12 14 16 \n 3  6  9 12 15 18 21 24 \n 4  8 12 16 20 24 28 32 \n 5 10 15 20 25 30 35 40 \n 6 12 18 24 30 36 42 48 \n 7 14 21 28 35 42 49 56 \n 8 16 24 32 40 48 56 64')

else:

    print(' 1  2  3  4  5  6  7  8  9 \n 2  4  6  8 10 12 14 16 18 \n 3  6  9 12 15 18 21 24 27 \n 4  8 12 16 20 24 28 32 36 \n 5 10 15 20 25 30 35 40 45 \n 6 12 18 24 30 36 42 48 54 \n 7 14 21 28 35 42 49 56 63 \n 8 16 24 32 40 48 56 64 72 \n 9 18 27 36 45 54 63 72 81 ')

Звичайно, Саша дізнався про себе багато цікавого після оприлюднення такого щастя :)

Колегі-програмісти нагадали, що так робити не під час олімпіади – гріх.  Навіть запропонували з таким підходом приєднатися до написання прекрасного AceLewis-калькулятора. До речі, хто не в курсі, що це таке, дуже раджу ознайомитися, скоріше за все ви, як це побачите, то не забудете ніколи.

Чудовий в своєму різноманітті інструментарію Python дозволяє чудово форматувати текст при виводі. Нам треба вирівняти текст вправо в межах двох символів? Не проблема. Як просто і елегантно, правда?

n = int(input())

for x in range(1, n+1):

    for y in range(1, n+1):

        print(str(x*y).rjust(2), end = ' ')

    print()

Не дуже популярна у нас інтелектуальна гра – це відомий європейський хіт. Гра року Швеції (2005), Фінляндії (2006), Франції (2006), володар призу Mensa Select (2006).   Абстрактна гра для двох гравців, винайдена Томасом Флоденом (Tomas Flodén). Комерційні права на Пентаго належать шведської кампанії Mindtwister Games. Гра має офіційний сайт, з 2006 року в технічному музеї в Стокгольмі проводиться чемпіонат з Pentago.

Стандартні класичні правила:

Гра проводиться на полі 6 на 6 лунок. Ігрове поле поділено на чотири сектори, кожний сектор обертається навколо своєї осі. Грають два гравця, у одного шари чорного кольору, у іншого – білого. Грають по черзі. Гравець кладе шар свого кольору в одну з вільних лунок після чого повинен повернути один  будь-який з чотирьох секторів ігрового поля на 90 градусів або за годинниковою стрілкою або проти. Після чого ходить інший гравець своїм кольором шару аналогічним чином.  Виграє той, хто побудує пряму лінію з п’яти шариків свого кольору по горизонталі, вертикалі або діагоналі.  В принципі – все.

Ціна офіційної версії гри на Розетці – 600 гривень. Ціна китайської версії на Аліекспресі  починається від 300 гривень.  В Україні продається цікава версія для кількох гравців, трьома кольорами шарів і картками.  

Коштує від  130 гривень. Якщо ви хочете з розширеної версії отримати класичну, можна купити шариків двох кольорів в потрібній кількості, або використати щось підручне, я, наприклад, розпустив дерев’яне намисто.

Цікаве, як на мене, відео-представлення гри від Светлани Коробач, вони в родині навіть трохи ускладнили правила:

Як то кажуть – рекомендую! 

Сьогодні розв'яжемо достатньо просту задачу.

Але на сайті e-olymp на початок 2020 року задача має рейтинг складності 41%. Це означає, що з тих, хто брався, 41% не змогли розв'язати дану задачу. Отже, умова:

Трицифрове число

https://www.e-olymp.com/uk/problems/5628

 Дано ціле трицифрове число.

Переставляючи цифри цього числа створіть найменш можливе трицифрове число.

Вхідні дані

Одне ціле трицифрове число.

Вихідні дані

Відповідь до задачі.

Ліміт часу 1 секунда

Ліміт використання пам'яті 64 MiB

 Вхідні дані

132

Вихідні дані

123

Ще раз звертаю увагу на уважне читання умови. Трицифрове число, що є вхідними даними, може бути як додатнім, так і від'ємним. Якщо число додатнє, то, очевидно, що треба з трьох цифр сформувати якомога менше число. Саме такому випадку відповідає тестовий приклад:

Вхідні дані

132

Вихідні дані

123

Давайте візьмемо вхідними даними від’ємне число:

Вхідні дані

-132

Очевидно, що розв’язком задачі буде:

-321

Відповідно, якщо вхідне число – від’ємне, то нам треба перестановками сформувати якомога більше по модулю число. 

Крім того, числа, що ми отримаємо після перестановки і які варті уваги, повинні бути трицифрові. Тобто, якщо у вхідних даних число 901, то ми можемо брати до уваги не всі варіанти перестановок, а лише ті, що трицифрові, а таких варіантів чотири: 901, 910, 109, 190. Бо всі інші (19, 91) не є трицифровими. Умову перевірки на трицифровість в даному випадку пропоную використати таку: x>99.

Зверніть увагу, всього з трицифрового числа без знака, можна сформувати перестановками ще п'ять чисел. Разом з вхідним числом буде шість чисел. Можуть бути повтори, звичайно, наприклад якщо вхідним числом буде 111. 

Для початку пропоную запам’ятати, додатнє чи від'ємне у нас число. Далі будемо працювати з модулем числа, формуючи нові числа перестановками і додаючи нові числа в список. За допомогою list comprehension  можна відфільтрувати нетризначні числа і, в залежності, від знака вхідного числа, знайти потрібне нам. 

Виходить, що задача нескладна, якщо уважно прочитати і зрозуміти умову.

Ось один з варіантів самого простого розв’язку:

n = int(input())

s = str(abs(n))

i = []

i.append(int(s)) 

i.append(int(s[0] +  s[2] +  s[1]))

i.append(int(s[1] +  s[2] +  s[0]))

i.append(int(s[1] +  s[0] +  s[2]))

i.append(int(s[2] +  s[1] +  s[0]))

i.append(int(s[2] +  s[0] +  s[1]))

i = [x for x in i if x>99]

if n>0:

    print(min(i))

else:

    print(-max(i))

Звичайно, якщо мова йде про «здати задачу», то такий код нас влаштовує. Якщо ж ви отримали цю задачу на співбесіді при прийомі на роботу, то слабкою ланкою в коді є нарізання шматків тексту і формування з них нових чисел. Пайтон-програмер, що проводить співбесіду, побачивши таке, може подумати, що це ви просто зайшли погрітися. Логічно припустити, що у потужному і стильному Пайтоні існують інструменти, для того, щоб швидко і без помилок сформувати всі можливі варіанти перестановок. Звичайно, так і є, да ще і в стандартній бібліотеці, в модулі itertools.  Наскільки краще читається тепер код, правда? Крім того, підправивши умову відбору тризначних чисел, даний код можна використати для n-значних чисел, не переживаючи, що можна помилитися в нарізанні текстових даних.

from itertools import permutations

n = int(input())

s = str(abs(n))

i = list(map("".join, permutations(s)))

i = [int(x) for x in i if int(x)>99]

if n>0:

    print(min(i))

else:

    print(-max(i))

Перед самим Новим Роком дід Мороз вирішив знайти собі помічничку-Снігурку. Дідусь був трохи дивний – він боявся високих снігурок, але малі йому не подобались. Тому він шукав або таку, яка одного з ним зросту, або трошки меншу.

Дід Мороз прийшов на спеціальні курси і побачив там одночасно стоп’ятсот снігурок. Можна було, звичайно, мірятися зростом з кожною з них, але так можна було шукати до травня. Але дід був програмістом на Python і тому попросив снігурок вишукуватися в шеренгу, як на уроці фізкультури – відсортованими по зросту, від самої малої до самої високої.

Він поділив цю шеренгу навпіл, підійшов до снігурки, що була посередині і помірявся з нею зростом. Снігурка була вища зростом за діда Мороза. Це означало, що серед другої, високої половини снігурок йому пари немає, він їх всіх боїться, тому високу половину можна з пошуків виключити. Половину, що залишилась, він знову поділив на дві частини, підійшов до снігурки, що була посередині і помірявся з нею зростом. Ну і так далі до тих пір, поки не знайшов саме ту Снігурку, що шукав.

Подібний алгоритм пошуку, з поділом сортованого списку на дві частини зветься бінарним або двійковим пошуком. Це відомий і швидкий алгоритм.

І не просто так дід Мороз був програмістом на Python. Річ у тому, що в Python бінарний пошук вже є. Він реалізований в стандартній бібліотеці. Потрібні  діду Морозу функції знаходяться в модулі bisect.  

Якщо б всі снігурки були б різного зросту, то ось як просто діду Морозу знайти свою:

import bisect

did_moroz = 180

snigurky = [151, 160, 163, 171, 175, 180, 183, 200]

moya = bisect.bisect_left(snigurky, did_moroz)

print(moya)

Результат: 5 (п’ята в черзі, черга нумерується від нуля)

Якщо точно такої за зростом немає, то можна знайти найближчу меншу:

import bisect

did_moroz = 174

snigurky = [151, 160, 163, 171, 175, 180, 183, 200]

moya = bisect.bisect_left(snigurky, did_moroz)

print(moya)

Результат: 4 (четверта в черзі, черга нумерується від нуля, це снігурка зі зростом 171)

А якщо зріст снігурок може дублюватися і діду Морозу підходить не одна, а кілька снігурок? Давайте ми йому в такому випадку  скажемо кількість снігурок, що йому підходять, нехай сам з тим розбирається:

import bisect

did_moroz = 180

snigurky = [151, 160, 163, 171, 175, 180, 180, 180, 200]

moya_mensha = bisect.bisect_left(snigurky, did_moroz)

moya_bilsha = bisect.bisect_right(snigurky, did_moroz)

print(moya_bilsha - moya_mensha)

Результат: 3 (діду Морозу підходять три снігурки однакового зросту)

Ось так просто і стильно це все в Python.

Давайте використаємо бінарний пошук для розв’язання задачі 3970 з e-olymp – з назвою МУТАНТИ.

Умова:

Вже тривалий час в Інституті Местецтв, Мутантів та Інформаційоних Технологій розводять милих різнокольорових звіряток. Для зручності кожний колір позначено своїм номером, усього кольорів не більше 10⁹. В один з прекрасних днів у розпліднику сталося диво: усі тваринки вишикувалися в ряд в порядку зростання кольорів. Користуючись нагодою, лаборанти вирішили порахувати, скільки звіряток різних кольорів живе у розпліднику, і, за законом жанру, попросили вас написати програму, яка допоможе їм у вирішенні цього нелегкого завдання.

Вхідні дані

У першому рядку вхідного файлу міститься єдине число N (0 ≤ N ≤ 10⁵) - кількість звіряток в Інституті. У наступному рядку знаходиться N упорядкованих за неспаданням невід'ємних цілих чисел, які не перевищують 10⁹ і відокремлених пропусками - їх кольори. У третьому рядку файлу записано число M (1 ≤ M≤ 100000) - кількість запитів вашій програмі, у наступному рядку через пропуск записано M цілих невід'ємних чисел (які не перевищують 10⁹+1).

Вихідні дані

Вихідний файл повинен містити M рядків. Для кожного запиту виведіть кількість звіряток заданого кольору у розпліднику.

Ліміт часу 4 секунди

Ліміт використання пам'яті 64 MiB

Вхідні дані #1

10

1 1 3 3 5 7 9 18 18 57

5

57 3 9 1 179

Вихідні дані #1

1

2

1

2

0

Можна підряд перебирати список і шукати потрібні елементи. Але при такому підході ми не встигнемо розв’язати задачу за відведений час. Тому, розуміючи, що бінарний пошук – чудова по оптимальності штука, давайте використаємо саме його. Думаю, після допомоги діду Морозу в його пошуку Снігурок, лістинг програми «Мутанти» не потребує пояснень:

from bisect import bisect_left, bisect_right

n = int(input())

colors = [int(x) for x in input().split()]

m = int(input())

request = [int(x) for x in input().split()]

for i in range(m):

    find_left = bisect_left (colors, request[i])

    find_right = bisect_right(colors, request[i])

    print (find_right - find_left)

Художник – аргентинський. Пазл – німецький. Кабінет інформатики – наш. І головне – діти. Українські. Розумні, позитивні, вперті. Було спекотно, складно. Але вони це зробили.

Фільм про те, як команда «i7 і друзі» збирала пазл «Crazy World Cup»

Ну от класно ж, на початку зими витягти з шафи зимову куртку і в кишені знайти щось приємне — цукерку, забуту купюру або  щасливий квиток. Так буває і в Python – працюєш, ліпиш, видумуєш, а потім виявляється, що все можна зробити гарніше і простіше. Що розумні люди цей велосипед давно вже придумали. Бери та й катайся.

Сьогодні розберемо задачу 835 з e-olymp – з назвою ПОКЕР.

Умова:

Задано 5 цілих чисел. Серед них:

• якщо однакові 5, то вивести "Impossible", інакше
• якщо однакові 4, то вивести "Four of a Kind", інакше
• якщо однакові 3 і 2, то вивести "Full House", інакше
• якщо є 5 послідовних, то вивести "Straight", інакше
• якщо однакові 3, то вивести "Three of a Kind", інакше
• якщо однакові 2 і 2, то вивести "Two Pairs", інакше
• якщо однакові 2, то вивести "One Pair", інакше
• вивести "Nothing".

Вхідні дані

У першому рядку задано 5 чисел (від 1 до 13 включно) через пропуск.

Вихідні дані

Виводиться один рядок - результат аналізу.

Ліміт часу 1 секунда

Ліміт використання пам'яті 64 MB

Приклади:

Sample 1

1 3 9 3 2

One Pair

Sample 2

1 5 5 4 4

Two Pairs

Sample 3

1 5 2 4 3

Straight

Sample 4

10 11 12 13 1

Nothing

У більшості мов програмування  закидаємо числа в масив або список і граємося за допомогою комбінацій IF. Чи можна так розв’язати задачу? Звичайно. Але пайтон — то як модна куртка з купою кишень. І в деяких кишенях ховаються справжні смаколики. Сьогодні дістанемо модуль сollection. При чому цей модуль дістанемо зі стандартної бібліотеки, не треба гукати pip або GitHub.

А в модулі сollection є чудова штука - Counter - вид словника, який дозволяє рахувати кількість незмінних об'єктів.

А функція  most_common ([n])  повертає n елементів, що найчастіше зустрічаються, в порядку убування зустрічальності (сподіваюсь, що мене не читають філологі, бо приб’ють).

Якщо n не вказано, повертаються всі елементи.

Давайте на прикладі:

import collections

girls  = ['гарна', 'дуже гарна', 'гарна', 'страшно гарна', 'неймовірно гарна', 'дуже гарна', 'дуже гарна']

c = collections.Counter(girls)

Ось  як воно працює, якщо попросити всі елементи і частоту їх в послідовності:

print(c.most_common())

# [('дуже гарна', 3), ('гарна', 2), ('страшно гарна', 1), ('неймовірно гарна', 1)]

Визначити елемент, що зустрічається частіше за всіх  і його лічильник можна так:

print(c.most_common(1)[0][0])

# 'дуже гарна'

print(c.most_common(1)[0][1])

# 3

Можна сформувати повний список, а не лише одну пару (елемент-лічильник) і знайти, наприклад, який елемент другий по популярності в послідовності і скільки разів він зустрічається:

print(c.most_common()[1][0])

# 'гарна'

print(c.most_common()[1][1])

# 2

Перейдемо до задачі про покер.  Як дізнатися, що елемент в послідовності зустрічається 5 разів?

if c.most_common(1)[0][1] == 5:

    print('Impossible')

Ну і так далі. Думаю, зрозуміло. Але там є хитрість щодо варіанта "Straight", тобто якщо є 5 послідовних, наприклад 1 5 2 4 3.

Тут, як на мене, варто відсортувати список елементів і порівняти значення першого і останнього. Якщо різниця між ними – чотири, то це і буде те, що нам треба. Але перевірку на "Straight" необхідно проводити в самому кінці програми, тому що інакше програма невірно відпрацює, наприклад, варіант «1 5 5 4 4». Тому нехай спочатку відпрацюють всі попередні правила, а лише потім перевіримо послідовність на "Straight".

І ще, давайте оптимізуємо програму, щоб якомога рідше викликати most_common(). Все ж функція хоч і внутрішня, оптимізована, але час для роботи їй потрібен. Тим більше, що нам треба лише два перших значення лічильника. При чому, якщо послідовність буде «1 1 1 1 1», то другого значення лічильника взагалі не отримаємо, тому що всі елементи однакові.

Враховуючи описані вище нюанси, пропоную свій варіант програми. Своїх учнів я прошу уважно переглянути кожен рядок. Всі варіанти оптимізації або власних підходів – вітаються як завжди.

# Задача 835

# www.e-olymp.com/uk/problems/835

import collections

lst = [int(x) for x in input().split()]

lst.sort()

c = collections.Counter(lst)

first_counter = c.most_common(1)[0][1]

second_counter = c.most_common(2)[1][1] if first_counter != 5 else 0

if first_counter == 5:

    print('Impossible')

elif first_counter == 4:

    print('Four of a Kind')

elif first_counter == 3 and second_counter == 2:

    print('Full House')

elif first_counter == 3:

    print('Three of a Kind')

elif first_counter == 2 and second_counter == 2:

    print('Two Pairs')

elif first_counter == 2:

    print('One Pair')

elif lst[4] - lst[0] == 4:

    print('Straight')

else:

    print('Nothing')

Клуб любителів головоломок у сьомій школі розпочався з учнівської ініціативи.  Всеволод  Бєляков подарував  гуртку з інформатики власні головоломки. Він емоційно демонстрував гурткiвцям їх розв’язки, і саме його подарунки стали першими експонатами колекції.  Я і сам захопився, зацікавився історією головоломок, класифікацією, почав купувати і самостійно їх виготовляти.  А ще, дізнавшись про моє нове захоплення,  дарувати мені головоломки почали друзі та колеги. Як наслідок, колекція постійно зростала і продовжує зростати до сьогодні. Тепер я розуміюсь на знижках китайських інтернет-магазинів, а власники магазину, що продають головоломки в нашому місті,  багато років вітаються і підказують новинки.

В Азії головоломки є традиційною ігровою формою навчання. Адже для дітей гра – природний стан. Чому тоді не дати їм гру й розвиток одночасно? Це, на мою думку, один з цікавих і перспективних напрямків розвитку дітей різного віку, і не лише дітей.

Варто згадати історію головоломки, про яку 73-річний Акіхара Тосіко  з міста Осака  написав у телевізійну програму “Knight Scoop”.  Він 10 років самостійно намагався розв’язати головоломку, що стояла в приймальні його сімейного лікаря, але у нього не вийшло, і він звернувся на телебачення з проханням про допомогу. Телевізійники  допомогли японському пенсіонеру, створивши спеціальну шоу-програму.

Я виготовив копію головоломки, яка так довго не піддавалася наполегливому японцю,  додав до колекції і почав чекати. Діти запитували про новий екземпляр, брали на перервах у свої класи, пробували свої сили. Яким же було моє здивування, коли учень 8 класу Олександр Чорноус за кілька перерв цю головоломку розв’язав.  Він показав розв’язок,  підтвердив чесним словом, що не звертався за розв’язком в Інтернет, а знайшов рішення самостійно.  Подальші успіхи Олександра в розв’язку головоломок здивували багатьох  учнів і вчителів. Практично всі головоломки, що є в нашій колекції, він розв’язав. На сьогодні Олександр Чорноус — найуспішніший у школі спеціаліст з розв’язування головоломок. Також він сам допомагає іншим учням в пошуку оптимальних розв’язків. Найуспішнішим учителем школи серед учасників Клубу любителів головоломок, безумовно, є вчитель фізики  Ірина Петрівна Кукуруза, що є творчою людиною і постійно цікавиться сучасними методами навчання.

На фото – Олександр Чорноус, Ірина Петрівна Кукуруза
з головоломкою, яку не зміг розв’язати Акіхара Тосіко.

Ураховуючи різні вподобання учнів, підбираю для колекції головоломки різних типів. Це і класичні металеві головоломки, частини яких треба роз’єднати і з’єднати. Це і дерев’яні головоломки різного ступеня складності, головоломки-змійки,  різні типи кубиків Рубика, пірамід, циліндрів. У нас чимало рідкісних екземплярів, наприклад, 3D-хрестики-нолики. Частину екземплярів я придумав і виготовив сам. Великою популярністю в учнів молодшої школи користуються головоломки-іграшки — лабіринти, куля з кульками та куби-лабіринти.

Особливе місце в колекції займають мотузкові головоломки. Їх існує багато моделей, серед яких чимало простих  і дешевих для виготовлення.

Мотузковий інь-янь – власна розробка

Так як кількість головоломок у колекції постійно зростала, треба було знайти спосіб організації Клубу. Методом  спроб і помилок було сформовано Правила Клубу любителів головоломок, з якими кожен учень школи може познайомитися біля кабінету ІКТ в коридорі закладу. Членство в клубі є безкоштовним, але для отримання картки члена клубу необхідно пройти курс навчання на американській освітній платформі code.org Проходити навчання можна і в школі, і вдома. Система працює на комп’ютерах, планшетах, смартфонах. Курс навчання — україномовний.  У кого з учнів немає вдома технічної можливості навчатися на code.org, можна скористатися комп’ютером у шкільній бібліотеці.  Курс навчання обирається відповідно до віку. Для отримання картки члену Клубу любителів головоломок учню 5 класу необхідно пройти другий курс Computer Science Fundamentals International від code.org. Це 158 завдань. Якщо частину курсу учень пройде разом із батьками, це лише вітається. У сьомій школі платформа code.org користується популярністю. За кілька років роботи учнів було чимало цікавих і веселих ситуацій. Наприклад, «я дала свій пароль від code.org батьку, йому сподобалося, він за мене все виконав, а мені що робити?». Або був випадок, що учень неочікувано швидко почав проходити свій курс навчання. Дивна швидкість, але ж там досить непрості завдання. Як з’ясувалося, хлопцю активно допомагала бабуся. Учню прийшлося перездавати завдання курсу в присутності вчителя, але можна щиро порадіти за ту бабусю, що так легко проходить третій курс Computer Science Fundamentals.

Стенд головоломок у кабінеті ІКТ  є прекрасною рекламою Клубу. Ось який він має вигляд на початку 2019 року.

Будь-який учень школи може стати членом Клубу любителів головоломок. Для цього необхідно попрацювати на всесвітній освітній платформі. Але для підростаючого покоління не менш важливим є розуміння того, що для успіху в житті необхідно чимало працювати над власним розвитком. І цей виховний компонент Клубу любителів головоломок є також важливим.

Крім традиційних головоломок, варто згадати і програмні головоломки. На комп’ютерах кабінету ІКТ зібрано колекцію розвивальних логічних ігор. Це дозволяє використовувати їх у навчанні, поєднуючи елементи гри і навчання. Прихильники такого розвитку можуть погратися  в логічні ігри і вдома — на розвивальному сайті «Плетиво» для них там зібрана чимала колекція.

Варто ще раз згадати, що Клуб любителів головоломок розпочався з ініціативи учня.  І за це потрібно подякувати не лише Всеволоду Бєлякову, а всьому колективу школи на чолі з директором. Постійна підтримка ініціатив, щире бажання і реальна допомога в реалізації задумів  - це і формує творчу доброзичливу атмосферу в школі, на фоні якої і народжуються такі проекти, як Клуб любителів головоломок. Як ще одна складова багатовекторного творчого розвитку дітей.

Анатолій Анатолійович,
учитель інформатики сьомої школи

8 квітня 2007 року недільний додаток до провідної американської газети The Washington Post опублікував великий матеріал про те, як суперзірка класичної музики скрипаль Джошуа Белл грав 45 хвилин у вашингтонському метро. З тисячі з гаком перехожих він був упізнаний лише однією жінкою. У статті "Перли перед сніданком" журналісти міркують про феномен "мистецтва без рами".

Він вийшов з метро на станції L'Enfant Plaza і став біля стіни, відразу за сміттєвим баком. Майже за всіма мірками зовнішність його була звичайною: моложавий білий чоловік, одягнений в джинси, спортивну сорочку з довгими рукавами і бейсболку з логотипом команди Washington Nationals. Вийнявши з футляра скрипку, він поставив його біля ніг, завбачливо кинувши в нього кілька доларових папірців і монет – в якості "стартового капіталу". Розгорнувши футляр в сторону пішоходів, він почав грати.

Час: 7:51 ранку, п'ятниця 12 січня 2007 року, сама середина ранкової години пік. За наступні 43 хвилини повз скрипаля, який виконав шість класичних творів, пройшли 1097 осіб. Майже всі вони поспішали на роботу, майже всі - в державні установи. Станцію L'Enfant Plaza оточують будівлі федеральних відомств США, і ці пішоходи, в масі своїй, були бюрократами середньої руки, які обіймають посади з невизначеними і взаємозамінними назвами: фахівець, консультант, посередник, менеджер проекту, координатор…

Кожному, хто проходив повз, потрібно було зробити вибір, з яким часто стикаються городяни, що користуються громадським транспортом і час від часу стикаються з вуличними музикантами. Ви зупинитесь і послухаєте? Або пробіжете повз зі змішаним почуттям провини і роздратування, усвідомлюючи власну скупість і обурюючись спробою непрошеного зазіхання  на ваші час і гроші? Кинете ви долар просто із ввічливості? Чи залежить ваше рішення від того, що музикант по-справжньому поганий? А якщо він чудово грає? Чи є у вас час на красу? А повинен бути? Яка моральна математика того, що  відбувається?

В описувану січневу п'ятницю всі ці приватні питання отримали незвичайні публічні відповіді. Ніхто не знав, що скрипаль, який стояв біля стіни в переході, - один з кращих класичних музикантів сучасності, який грав вишукані твори на одній з найдорожчих скрипок в світі. Його виступ організувала газета The Washington Post як експеримент з контекстом, сприйняттям і пріоритетами, а з ще як спробу неупередженої оцінки громадського смаку: чи може краса подолати повсякденність обстановки і незручний час?

Музикант не грав популярні мелодії, впізнаваність яких змогла б викликати інтерес сама по собі. Експеримент був в іншому. Він виконував написані для соборів і концертних залів шедеври, які пережили століття. Акустика в метро, до речі, виявилася цілком прийнятною...  Звук скрипки, кажуть, нагадує людський голос, і в руках цього музиканта вона ридала, плакала і співала…

Так що ж сталося на станції L'Enfant Plaza? Запитаємо експерта.

Ми запитали Леонарда Слаткіна, музичного директора Національного симфонічного оркестру. Що, на його думку, могло трапитися - гіпотетично - якби один з найбільших скрипалів світу виступив інкогніто перед тисячею поспішачих городян?

— Припустимо, його не впізнали і прийняли за одного з вуличних музикантів. Все-таки, чи його зовсім не помітять… В Європі, звичайно, він привернув би більше слухачів… Ну, скажімо, з тисячі чоловік 35-40 звернуть увагу на те, як він добре грає, а 75-100 зупиняться, щоб послухати.

— Тобто, натовп він збере?

— Так, звісно.

— А скільки грошей йому дадуть?

— Доларів 150.

— Дякую, маестро. Але це було не гіпотетичне питання. Це сталося насправді.

— Тобто? Хто був цим музикантом?

— Джошуа Белл.

— Ні!!!

Джошуа Белл починав як вундеркінд, а в 39 років він вже давно віртуоз світового масштабу. За три дні до виступу у вашингтонському метро він грав в Бостоні, де зібрав повний зал, хоча пристойні місця там коштували близько ста доларів. Три тижні тому він дав інший концерт — в Стратморі. Аудиторія була настільки делікатна, що ніхто не кашлянув до перерви між частинами творів. Але в ту січневу п'ятницю Джошуа Белл виявився одним з жебраків зі скрипкою Страдіварі за 3,5 млн. доларів, що шукають уваги зайнятих людей, які поспішають на роботу.

…Белл грав в повну силу… Тільки через три хвилини після початку його концерту хоч щось сталося. Чоловік середніх років сповільнив крок і обернувся в бік музиканта. Ще через тридцять секунд жінка опустила купюру в футляр. Через шість хвилин хтось зупинився. За 45 хвилин виступу сім чоловік затрималися, щоб послухати музиканта. 27 кинули йому гроші, і майже всі зробили це на бігу. Разом — 32 долари з дріб'язком. Решта 1070 пройшли повз. Ні, пан Слаткін, натовп не зібралася, ні на одну секунду...

Якщо великий музикант грає велику музику, але її ніхто не чує... Чи справді він такий хороший? Це - старий філософський спір про природу краси. Чи можна її виміряти (Готфрід Лейбніц)? Або це лише думка (Девід Юм)? Або це сума того і іншого, пропущена через безпосереднє сприйняття спостерігача (Іммануїл Кант)? Нам ближче версія Канта: вона здається самою вірною і більш за все підходить до випадку Белла.

Сам Белл розповідав, сміючись, як його вразило, що люди його ігнорують. «У концертному залі мене може засмутити кашель когось із слухачів або сигнал стільникового телефону... Але тут мені довелося ловити будь-які знаки уваги ... Я був дивно втішний, коли хтось поклав в футляр купюру, а не монети». І це говорить людина, яка може отримати тисячу доларів на хвилину ... «Коли я граю перед аудиторією в концертному залі, мені не треба добиватися визнання. Але тут я став побоюватися: «Що, якщо я їм не подобаюся? Що, якщо їх обурює моя присутність?». Він виявився, просто кажучи, «мистецтвом без рами».

Марк Лейтхаузер тримав в руках більше великих творів мистецтва, ніж будь-який з королів, пап або членів сімейства Медічі. Старший куратор Національної галереї мистецтв, він займається оформленням полотен. Лейтхаузер впевнений, що розуміє суть події з Беллом в метро. «Припустимо, я вийняв з рами класичний шедевр абстракціонізму, скажімо, роботу Еллсворта Келлі. Картина вартістю п'ять мільйонів. Я приніс її в ресторан, де збираються працьовиті хлопці з Коркоран-Скул (єдиний в Вашингтоні вищій навчальний заклад, орієнтований на мистецтво і дизайн), і повісив на стіну з цінником «150 доларів». Ніхто не помітить цю картину. У кращому випадку, який-небудь куратор скаже: «О, схоже на Еллсворта Келлі. Передайте, будь ласка, сіль».

…Подивимося ще раз на відеозапис виступу. Ось він, перший чоловік, який зупинився послухати музику: білий чоловік ледь за тридцять, в полотняних штанях, шкіряному пальто, з портфелем. Він - Джон Девід Мортенсен - працює в міністерстві енергетики та поспішає в офіс до початку нудного робочого дня. На відео видно, що він не просто зупинився: спочатку він пройшов повз, а потім, звірившись з годинником в стільниковому телефоні, повернувся і присвятив Беллу три хвилини. Мортенсен, в житті не слухав класичної музики, проходив повз Белла тоді, коли той виконував знамениту чахону Баха з партити ре мінор для скрипки соло, і застав перехід з мінорної тональності в мажорну… «Я нічого не знаю про тональностях, але від цієї музики на мене зійшов мир», - пригадав менеджер, коли його запитали, чому він зупинився в переході...

Уважний перегляд запису імпровізованого концерту привів нас до висновку, що ігнорували музиканта всі категорії пішоходів незалежно від статі, раси та віку. Єдиний виняток — діти. Усі без винятку, вони намагалися зупинитися і послухати музику, і всіх до єдиного за руку відводили батьки.

…Культурним героєм дня 12 січня виявився невисокий лисуватий чоловік на ім'я Джон Пікарелло, який слухав Белла цілих дев'ять хвилин.

— Ви ніколи не бачили музикантів на станції L'Enfant Plaza?

— Таких немає.

— Що ви хочете сказати?

— Це був феноменальний скрипаль. Ніколи не чув нікого, хто грав би так професійно. Технічно дуже грамотно, з відмінним фразуванням. І інструмент у нього був чудовий, з розкішним звуком. Я слухав його здалеку, щоб не втручатися в його простір.

…З'ясувалося, що шанувальник Белла не впізнав свого кумира. В юності Пікарелло навчався грі на скрипці, але кинув, зрозумівши, що його можливості обмежені. Зараз він працює в поштовому відомстві. У футляр Джошуа Белла він поклав скромні п'ять доларів і, збентежений, швидко зник…

Стейсі Фурукава, співробітниця демографічного відділу в міністерстві торгівлі, приїхала на станцію L'Enfant Plaza під завісу. За три тижні до експерименту The Washington Post вона побувала на безкоштовному концерті Джошуа Белла в Бібліотеці Конгресу. І ось вона побачила його знову — віртуоза зі світовим ім'ям, який грає заради грошей. Вона не зрозуміла в чому справа, але вирішила, що ні за що не пропустить таку подію. Посміхаючись, вона встала в трьох метрах від музиканта і не покинула свого місця до кінця виступу. «Це було найдивовижніше видовище, побачене мною в Вашингтоні: Джошуа Белл грає в годину пік, а люди не зупиняються і біжать далі, не дивлячись, і деякі кидають йому четвертаки! Четвертак! Боже мій, в якому місті я живу, як таке може бути?». Після закінчення концерту Стейсі Фурукава представилася Беллу і поклала двадцять доларів в його футляр… Через те, що Стейсі впізнала музиканта, ці гроші авторами експеримента не були включені в фінальний «рахунок» Белла.

До 10-квітня 2007  року Белл, невдаха L'Enfant Plaza і кращий класичний скрипаль Америки, повернеться в Штати з Європи, щоб отримати престижну філармонічну премію Avery Fisher Prize.

Подяка lenta.ru за фото Джошуа Белла і російськомовну версію перекладу статті The Washington Post.  

Відео  експерименту - The Washington Post.