Подорож на фестиваль «Тарас Бульба – 2021»

Пандемія COVID-19 кардинально змінила життя багатьох з нас, і тепер багатьом не вистачає емоцій та нових вражень. Коли організатори найстарішого рок-фестивалю України оголосили, що у 2021 році «Тарас Бульба» відбудеться, все одно не було впевненості. Наприклад, у Тульській області Росії триденний музичний фестиваль «Дикая мята» скасували за сім годин до відкриття через ускладнення ситуації з коронавірусом. А у нас квитки на «Тараса Бульбу – 2021» продовжували продаватись, у Facebook-групі фестивалю почали анонсувати учасників. То що, час збирати наплічника у країну Тараса Бульби?

 

До речі, щодо назви. Як пов’язане невелике місто Дубно на Рівненщині (38 тис. жителів) та ім’я Тараса Бульби? Було б непогано до початку подорожі про це дізнатися. Ті, хто гарно вчився у школі і читали Миколу Гоголя, знають, що важливі події повісті «Тарас Бульба» відбувалися навколо Дубенського замку, а ті, хто в школі лінувався як я, можуть дізнатися сюжет з інтернету у вигляді скороченої версії. Але краще так, ніж ніяк )

 

Чим ближче до фестивалю «Тарас Бульба», тим дорожче коштували квитки. Спочатку, для найвідданіших, квитки продавались за 300 гривень на всі три фестивальні дні. Через те, що придбаний фестивальний квиток неможливо повернути, я до останнього сподівався, що поїхати нічого не завадить. Тому квитки вийшли дорожчими — 200 гривень мені обійшовся квиток у наметове містечко (він дійсний усі три дні фестивалю) і 300 гривень коштував квиток на третій день фестивалю. З купівлею електронних квитків проблем ніяких не виникло, розповсюдженням квитків займається сайт karabas.com, додатково знімається сервісний збір, тому загальна сума витрат за квитки на фестиваль склала 549 гривень. За правилами «Тараса Бульби», діти до 12 років можуть відвідати фестиваль безкоштовно у супроводі дорослих. Учасники АТО, УБД, кадрові військові, ветерани, інваліди І групи у супроводі однієї особи — також безкоштовно, за наявності посвідчення.

 

Ключовим для вибору фестивалю для мене є, звичайно, line-up, тобто список виконавців. Кому в 2021 році було цікаво почути і побачити Вірку Сердючку або Валерія Меладзе, ті поїхали у Київ на фестиваль «Atlas Weekend». Кому цікава українська музика, будуть знайомитися з line-up фестивалів «Тарас Бульба», «Бандерштат», «Захід фест» та інших. На щастя, є з чого вибрати. Крім того, можна купити квиток на один день і обрати те, що цікаво саме тобі. Саме так я і обрав фінальний, третій день фестивалю «Тарас Бульба – 2021», куди поїхав сам, з наплічником, не маючи ніякого досвіду відвідування фестивалів. Є в такій подорожі своя цікавість — не знаєш, що там буде і нема кого спитати поряд — викручуйся на місці.

 

Чудовий сервіс Blablacar дуже допомагає мені у подорожах. Окремо варто обговорити з водієм перевезення наплічника, щоб у багажнику автомобіля було місце, оскільки намет, каремат, спальний мішок — це все займає простір. Гарячим сонячним ранком 18 липня 2021 року приємний водій забрав мене чудовою машиною з кондиціонером, і подорож на фестиваль стартувала. У Рівному до нас приєдналася позитивна молода жінка, яка дізнавшись, куди я їду, сказала: «Я теж так хочу!» — і розказувала, що серед фестивалів вони з друзями більше люблять відвідувати «Бандерштат» у Луцьку. При цьому вона в курсі всього, що відбувається на «Тарас Бульба – 2021», бо дивиться щоденні офіційні багатокамерні Youtube-трансляції.

 

Водій Олександр завіз мене у Дубно, і ми попрощались. Мені було цікаво трохи пройтися по місту з Google-картами, тим більше, що наплічник був неважкий. Місцевий житель підтвердив правильний напрямок мого руху. Через те, що на фестивалі вже стартував sound-check, прийти можна було як за картою, так і орієнтуючись на звук. Припаркованих автомобілів ставало все більше.

 

На пропускному пункті фестивалю я віддав надруковані квитки, які мені замінили на стрічки-браслети, зроблені, здається, з якоїсь суміші паперу і пластику. Дівчина на вході розпитала, чи є в мене намет, чи я буду жити сам, чи до когось приєднаюсь. На всі мої запитання мені спокійно відповідали, і ще з часів моєї подорожі на вузькоколійну залізницю «Антонівка — Зарічне» я звик до доброзичливості жителів Рівненщини, на фестивалі не раз про це згадував. Мені на руку закріпили два браслети — червоний для входу на фестиваль і жовтий — для доступу в наметове містечко і відправили у містечко № 2, по ліву сторону від дороги на фестиваль. Сказали, що намет я можу встановити де хочу, погоджувати ні з ким не потрібно. Я обрав місце, запитав сусідів, чи вони не чекають своїх друзів, чи біля них вільно, і через пів години вважав себе вже не просто гостем фестивалю «Тарас Бульба – 2021», а гостем із власним житлом :) Ось мій намет і стрічки-браслети:

 

 

Наметове містечко знаходиться під охороною, перед входом сидить хлопець, який слідкує, щоб проходили люди з браслетами відповідних кольорів. У містечку є вода, душ, все як і обіцяли організатори.

 

Звернув увагу, що по браслету можна зрозуміти, хто скільки часу живе на фестивалі. У новачків, як я, браслети рівні, не пом’яті. У тих, хто вже кілька днів там живе, браслети іноді так виглядають, що незрозуміло, як вони не відвалилися :)

 

Що ж чекало гостя фестивалю 18 липня 2021 року. Три сцени, дитячий майданчик, місця, де можна поїсти. Звичайно був і мерч: футболки, аксесуари, сувеніри тощо.

 

У цей день друга, альтернативна сцена, стала Меккою любителів металу і називалась DOMNA METAL-STAGE, ось її line-up:

17.00-17.50 I MISS MY DEATH
18.00-18.50 СІЧГАРТ
19.00-19.50 COLOTYPHUS
20.00-20.50 CHUR
21.00-21.50 KHORS
22.00-24.00 NOKTURNAL MORTUM

 

Особисто я і гадки не маю, хто всі ці люди :) Але о 13 годині вони вже тестували звук, готуючись до вечірнього концерту.

 

Інша сцена — літературна, називалась LIT-ART STAGE. По відчуттю — чудовий осередок немасового мистецтва. Ось line-up LIT-ART STAGE:

12.00-12:45 Історична лекція від Романа Коржика
12:45-13:30 СЕРГІЙ ЖАДАН
13:30-14:15 ЮРІЙ ЖУРАВЕЛЬ
14:15-14:45 СЕРГІЙ (КОЛОС) МАРТИНЮК
14:45-15:45 «Кобзарювання на Бульбі»
15:45-16:15 Тужливі читання від літ. роз’єднання «Грань»
16:15-16:45 Олександр Мельник
16:45-17:30 Ліза Жарікова
17:30-18:15 Богдан Кирста та Максим Харін
18:15-18:30 Антон Полунін, лідер гурту «ДЖЕРОНІМО»
18:30-19:30 Поетичний виступ від СТМ
19:30-20:00 Юрій Дубина, лідер гурту «Paper Airplane»
20:00-20:45 Григорій Кравцов
20:45-21:30 Остап Микитюк і Соломія Мардарович
21:30-21:45 Артур Дронь
21:45-22:30 Тетяна Власова «Ефект близькості»
22:30-23:15 Льоша Маркес, лідер гурту «MONOPOLIA»
23:15-00:00 Вася СЛИВЧИК «Пригодницькі новели»
00:00-00:30 ВІЛЬНИЙ МІКРОФОН

 

Ну і головна сцена — MAIN STAGE 18 листопада декларувала наступний line-up:

17.00-17.50 THE DOOX
18.00-18.50 TOLOKA
19.00-19.50 ПИРЯТИН
20.00-20.50 ФІОЛЕТ
21.00-21.50 ЖАДАН і СОБАКИ
22.00-22.50 OT VINTA
23.00-24.00 KOZAK SYSTEM

 

Особисто я їхав на два імені — The Doox і Лізу Жарікову. Але у такому місці можна знайти щось нове для себе або взагалі спілкуватися з друзями у наметовому містечку і нікуди не ходити. Тим більше, що якраз поряд з наметовим встановлена DOMNA METAL-STAGE, можна слухати з намету :)

 

Отже, line-up відомий, намет стоїть, час є. На мою радість, моїми новими сусідами стала весела компанія: молоде подружжя з трьома дітьми. Вони поставили намет біля мого і виявилось, що вони давно круті фестивальні люди. І на «Тарас Бульба» вони не вперше, і на відомі метал-концерти їздили, і на інших фестивалях були не раз і на зібранні українських хіппі «Шипіт» також. Було вкрай цікаво слухати де вони були, і який був раніше «Тарас Бульба». А тепер вперше приїхали на «Тарас Бульба» зі своїми дітьми. Цікаво, що всі діти — веселі і при цьому слухняні. І, що також цікаво, однаково уважно слухають і батька, і маму. Така собі позитивна і при цьому керована компанія. Саме мої нові сусіди запросили мене разом подивитися Дубенський замок. Чудове, атмосферне місце. Про яке написано у Гоголя. Ось як зараз це виглядає:

Фото з сайту Дубенського замку

 

Подивились ми все, що можна у Дубенському замку, всі експозиції, обійшли територію і повернулись на фестиваль. Для того, щоб зайти на територію фестивалю треба вийти з наметового містечка і зайти через окремий КПП на сам фестиваль. На вході уважна охорона все перевіряє на наявність заборонених речей. На слово не повірять, гості дійсно демонструють вміст своїх рюкзаків. Охорона максимально коректна.

 

Мені було дуже цікаво подивитися виступ «The Doox», тому я поспішив до сцени. При цьому глядачів на початок їх виступу зібралося не дуже багато:

 

 

Глядачі можуть знаходитися поряд зі сценою, дивитися концерт стоячи, сидячи або лежачи на траві: 

 

фото з офіційної Facebook-групи фестивалю

 

Можна щось підстелити або просто лягти на траву. Я більшу частину концерту сидів на траві трохи далі від сцени, і жодного разу мене не штовхнули і на мене не наступили. Відвідувачі ввічливо-уважні. Сам, відповідно, дуже уважно ходиш, бо може хтось заснув на траві, або дитинка мала може повзати поряд. Біля головної і літературної сцени приємно бачити багато тверезих очей. Агресивної поведінки я не бачив взагалі. Є охорона, поліція, волонтери з бейджиками. Як жартував ведучий: «Ви можете легко впізнати наших волонтерів — у них бейждик, великі очі і вони весь час кудись дуже поспішають :)».

 

Звичайно, за кількістю глядачів літературна сцена поступалась сцені з металістами і головній сцені. У line-up літературної сцени була чудова Ліза Жарікова, а з нових для себе імен я вже ввечері почув цікавого Артура Дроня і неймовірну Тетяну Власову. При чому на літературній сцені все демократично, можна просто підійти і поговорити з автором.

 

Більшість гостей збирає головна сцена. Ось як вона виглядає ввечері:

 

фото з офіційної Facebook-групи фестивалю

 

Я не приїхав на перший і другий день фестивалю тому, що не бачив у line-up музики, яка цікава саме мені. А на третій день їхати дуже хотілось.

 

Що мене вразило? Позитивність, доброзичливість, виключно українська мова. Музиканти з головної сцени неодноразово говорили: «Ми маємо можливість святкувати, кохатися і пити пиво, тому що хтось на сході береже Україну». Хедлайнер третього дня фестивалю, гурт «KOZAK SYSTEM», підтримав народ Білорусі, і на прохання глядачів заспівав свій достатньо жорсткий «Маніфест». Особисто мені здається надзвичайно цікавим концерт третього дня на головній сцені. Повністю його можна  переглянути на Youtube-каналі фестивалю:

 

 

Варто відзначити, що концертні майданчики «Тараса Бульби» не єдина частина фестивалю. Після першої години ночі дві молоді дівчини з нашого наметового містечка принесли мені питну воду: «Ми вже їдемо, нам не треба, але не викидати ж питну воду!»

— А куди ви на ніч їдете, дівчата? — питаю.
— А ми не вперше, ми навчені. На Blablacar все знайшли, так вже ж понеділок, а зранку на роботу.
— Вам десь тут недалеко їхати?
«Мені у Київ» — відповіла одна, а друга додала: «А мені ще трохи далі».

 

З Дубно до Києва 377 км. Дівчатам після фестивалю, виходить, ніч їхати, а на ранок йти на роботу.

 

Вночі, крізь дощ чув пісні під гітару з наметового містечка навпроти. І це також частина фестивалю.

 

А далі — привітний водій маршрутки «Дубно — Рівне», який мій наплічник вкладав у багажне відділення так, ніби там всередині скляна ваза. І остання Blablacar частина подорожі — від Рівного додому: знову привітний водій, Віктор, гарний автомобіль з кондиціонером і позитивні враження. Від Рівненщини, від фестивалю «Тараса Бульба – 2021» і від людей, яких зустрів у цій чудовій подорожі.

 

До речі, на батьківщині фестивалю «Тарас Бульба» є ще одна цікава штука. У 2019 році біля автостанції Дубно з’явилась дерев’яна скульптура Миколи Бондарчука «Найголовніший пасажир», що зображає хлопчика з великою валізою. Читав хвилювання місцевих щодо хлопчика, щоб не пошкодили і не зламали, люди ж бувають різні. З повагою до жителів Дубно і гостей міста можна сказати, що вже два роки з хлопчиком все добре, після фестивалю «Тарас Бульба – 2021» він так само дивиться на подорожніх. Хлопчик малий, ось він поряд з моїм наплічником:

 

 

А завершити історію про мою подорож на фестиваль «Тарас Бульба – 2021» хочу словами автора скульптури. Журналістка інформаційного порталу м. Дубно поцікавилася у нього, дубенчанина Миколи Бондарчука, який сенс він вклав у цю скульптуру: 

 

«Хлопчика з чемоданом я бачив на залізничному вокзалі біля ліхтаря і він мав дивитися на потяги. Я назвав його «Найголовніший пасажир», адже діти — наші головні пасажири. Філософія скульптури в тому, що у кожному дорослому є той маленький хлопчик, який хоче кудись їхати, бачити світи, щось відкрити, коли ми дорослішаємо — нам хочеться покинути гніздо. Зараз вже є різні варіанти — їде на заробітки, чекає чийогось повернення. На те й скульптура, що кожен може сприймати по-різному в різні пори дня, в залежності від того, як падає світло — у нього змінюється вираз обличчя і в міру особистих емоцій для кожного, — зазначив митець. — Почуття він у всіх теж викликає різні — хтось квітку покладе, вчора жіночка почала плакати і обіймати його. Це не пам’ятник — до цього хлопчика можна підійти, торкнутися, обійняти, поцілувати навіть, адже дівчата кажуть, що він симпатичний, сфотографуватися, присісти біля нього на чемоданчик. Тобто він такий, щоб можна було з ним контактувати»

 

 

Анатолій Анатолійович,
pletyvo.in.ua
липень 2021 року

 


 

Вхід для зареєстрованих відвідувачів

© ttolich, 2017–2021. Розроблено за участі JoomShaper.