Вчителі — різні. Хтось зброджує бочку візії, яку потім намагається розлити по пляшках-концепціях. Хтось не довіряє такому підозрілому рівню абстракцій і шукає надійні шляхи практичної конкретики, хтось «йде по підручнику».
Як завжди, на «Плетиві» звертатимемо увагу на конкретне — й, можливо, цікаве.
В українському курсі шкільної інформатики є моделювання. І було б непогано, щоб учні розуміли, що це таке і для чого може згодитися. Щодо легального програмного забезпечення в цьому сегменті, то є Blender, Blockbench. Один зі світових лідерів у сфері моделювання — компанія Autodesk — має потужний програмний продукт Fusion, який для особистого некомерційного користування є безкоштовним.
Як на мене, для ознайомлення одним із найкращих варіантів є Tinkercad від того самого Autodesk, на «Плетиві» в червні 2023 року вже була стаття по Tinkercad. Особисто мені цей інструмент подобається тим, що він простий у використанні, дозволяє швидко розпочати розробку й отримувати результати.
Як приклад, згадаю, як ми з учнями робили брелоки з власними іменами. Текст треба було «втопити» в брелок, щоб гострими краями він не рвав кишені. Впоралися швидко, було гамірно. Гарна ознака )) Як здати результат учителю? Та ми ж в єдиному електронному просторі! Учитель бачить роботи, розміщені в шкільних Tinkercad-акаунтах учнів.
Ось:
Це справді можна зробити весело й гамірно — всього за один урок. І це можна надрукувати на 3D-принтері в один колір, приклавши мінімум зусиль. Розроблену модель можна зберегти у форматі STL, який є стандартом для подальшого 3D-друку. Tinkercad, Blender, Fusion — усі вони підтримують збереження моделей у форматі STL. Тобто, за наявності 3D-принтера учні можуть отримати свої найкращі художні роботи у фізичному вигляді. Підготувати, надрукувати і подарувати їх, скажімо, Оленці.
Або давайте ускладнимо задачу й спробуємо надрукувати «втоплений текст» з обох сторін монетки. Нехай хлопчику Петрику подобаються дві дівчини — Аня і Маша, і він не може обрати, яку з них запросити на побачення. Замість того, щоб тихо собі позаздрити, він вирішив кинути монетку. Як рандом випаде — так нехай і буде. Петрик ще не в курсі, що це дурна ідея, а якщо дівчата про таку монетку дізнаються, то він автоматично буде винуватий глобально і у всьому. Але за кілька хвилин у Tinkercad Петрик робить таку монетку — на різні її сторони він втоплює імена дівчат, ось так:
Потім зберігає модель монетки у файл формату STL.
Наступним етапом Петрику потрібно підготувати потік команд для конкретного 3D-принтера (так званий G-code). Для цього потрібна будь-яка програма-слайсер. Він обирає одну з найвідоміших — OrcaSlicer, яка також безкоштовна. В інтернеті є безліч відео, як швидко отримати з файлу STL потрібний G-code на стандартних налаштуваннях, без занурення в технічні деталі.
В Петриковому експерименті на популярному пластику, що зветься PETG, програма-слайсер повідомила, що принтер надрукує таку монетку за 13 хвилин, витративши 1,52 метри пластикової нитки. Пластик, до речі, має «розумну» назву — філамент. Товщина нитки філамента зазвичай становить 1,75 мм.
Зберігаємо сформований слайсером G-сode на флешку, підключаємо флешку до 3D принтера, друкуємо. От, яка краса:
Тут цікаво інше. Зверху монетку легко друкувати: там, де не потрібно — принтер просто не видавлює пластик, і тому ім’я «Аня» ніби втоплене. А як бути з іншої сторони? Спочатку принтер у місцях букв імені «Маша» не видавлюватиме пластик — там утворяться пустоти. Але потім принтер має зробити монету суцільною. Як він тоді надрукує розплавленим пластиком суцільний шар поверх пустот? Давайте подивимось.
Отже, виходить, що принтер таки може друкувати поверх пустоти. Як саме — пошукайте в інтернеті. ))
І, мабуть, ви звернули увагу, що якість монети не така вже і чудова. Так і є. Якщо треба гарніше, то це вже ціле море деталей. Вибір філаменту, параметрів в програмі-слайсері. Вибір принтера і технології друку. Якісні вироби друкують на 3D-принтерах зовсім іншого рівня. Ось, наприклад, відомий принтер, який точно і якісно друкує моделі з полімерної смоли:
Фото звідси
Але для нашого Петрика це надто дорого, а свою монетку він уже отримав, використавши всього два програмні пакети — Tinkercad та OrcaSlicer, а також п’ять грамів філаменту типу PETG, який у роздріб коштує близько 400–500 гривень за кілограм. Звичайно, існують пластики різних типів, кольорів і цін.
Пластик PETG нормально експлуатується при температурах –40°C…+70°C, тому з нього можна робити не лише монети для Петрика, а наприклад, інформаційні таблички:
Ця яскрава табличка призначена допомогти людям знайти укриття. Моделювання виконано у Fusion. Далі — підготовка G-code в OrcaSlicer. Потім — жовтий пластик, прозорий акриловий ґрунт і чорна акрилова фарба.
Fusion — популярний пакет. По ньому легко знайти в Інтернеті уроки та курси. Якщо учень отримує задоволення від такої роботи і хоче розвиватися в цьому напрямку, це може стати ефективним стартом до професії. Інженер-конструктор — непогана професія, яка в майбутньому може принести учню непоганий шматок хліба з маслом.
Для творчих людей завжди є можливість спробувати зробити щось своє. Або знайти багато корисних чи художніх моделей на сайті printables.com.
Ось, наприклад, який гарний вовчик:
Фото звідси
Так, з printables.com можна безкоштовно скачати файл STL і в OrcaSlicer зробити G-code. До речі, в OrcaSlicer легко змінити розмір вовчика — зробити його більшим або меншим, якщо, наприклад, у вас обмаль пластику.
Ну і не менш важливе. Друкарі та 3D-принтери можуть дуже допомогти нашим військовим. В Україні є кілька проєктів, що об’єднують військових та друкарів. Найвідоміший з них – ДрукАрмія.
Коли на сайті ДрукАрмії реєструється військовий, він бачить великий каталог із кількасот позицій і може замовити пластикові вироби для свого підрозділу. Якщо деталі вже надруковані та є в наявності на складах ДрукАрмії, вони відправляються військовим. Якщо деталей немає — інженери розроблять STL-моделі, друкарі надрукують їх і надішлють кураторам для перевірки якості, після чого вироби також передаються військовим.
Якщо до ДрукАрмії долучається друкар, йому пропонують сотні виробів, які він може взяти в роботу, надрукувати й передати куратору. Друкар отримує вже готові STL файли, залишається зробити G-code під свій пластик і принтер — і друкуй. Виробництво, зазвичай, власним коштом. Пересилання «Новою Поштою» — також. На філамент друкарі збирають гроші де тільки можуть — зборами, конкурсами, розіграшами фігурок. Власними коштами, донатами колег, знайомих, тих, хто довіряє. З технічних питань ДрукАрмія має велике ком’юніті в Telegram, де підкажуть, якщо друк не виходить. Брак — не біда, а привід щось підправити. Отже, друкарю допоможуть технічною консультацією, дадуть можливість обрати деталь для роботи і дадуть адресу, куди відправити надруковане. Потім ще поставлять оцінку за якість друку.
Як то кажуть – мати доступ до 3D-принтера і не намагатися друкувати для військових — це непорядно.
Пам’ятаєте нашу рандомну монетку Петрика? Вона важить трохи більше п’яти грамів. Ось статистика роботи ДрукАрмії за 2024 і частину 2025 року з їхнього офіційного телеграм-каналу:
Як бачимо, ДрукАрмією менше ніж за два роки надруковано і відправлено військовим більше як 500 тон пластикових виробів. Але у внутрішніх повідомленнях на сайті ДрукАрмії пишуть про великі черги військових, що чекають.
От як працює один з друкарів-волонтерів:
До речі, велика бімба, що демонструє волонтер, друкується, мабуть, години чотири. Це все не так швидко, але дуже потрібно.
Комплект запчастин на один дрон коштує сьогодні 11-12 тисяч гривень. Дрон ще треба вміти якісно зібрати, щоб військові не ризикували життям і не переробляли. За ці кошти можна купити в Україні популярний 3D-принтер і поки він їде, зареєструватися на сайті ДрукАрмії та опрацювати розділ «Школа». ДрукАрмія і друкарі-експерти радять як перший принтер Bambu Lab A1 Mini вартістю до 11 тисяч гривень:
Якщо таких грошей немає, зазвичай до збору залучають знайомих, друзів і колег, з чітким поясненням, на що саме збираються кошти. Дехто знаходить гроші за кордоном. І якщо вдається придбати принтер, то вже за кілька днів друку можна отримати перші результати, яких чекають військові. Безумовно, треба розраховувати, що купувати треба ще і філамент.
Популярна думка, що кожен поважаючий себе друкар обов'язково є зареєстрований і працює в ДрукАрмії. Водночас час від часу чую про 3D-принтери, що стоять і припадають пилом. Мабуть тому, що люди біля них або не вміють або чужі. Адже на аматорському рівні цьому легко навчитися, і цього для початку цілком достатньо.
А ще знаю принтери, які купували вже під час війни саме для допомоги військовим — як за власні, так і за колективно зібрані кошти. І на філамент люди скидаються і на відправки. У тих місцях, де працюють небайдужі, і військовим надрукують і окремо куплять трохи пластику для друку табличок, вовчиків чи експериментів Петрика.
Розкажіть про ДрукАрмію знайомим військовим. І незнайомим теж. Далеко не всі захисники знають про таку можливість. А даремно — можливо, те, що їм потрібно, вже надруковано і чекає на складі. Наразі склади є не лише в Україні, хаби ДрукАрмії розгорнуто майже в 20 країнах Європи. Ось загальний алгоритм для військових:
Хтось встановлює друкувальні ферми на десятки принтерів, наймає персонал і купує пластик оптом. А у когось лише власні можливості і один доступний 3D-принтер. Але він працює. Бо чекають.
Анатолій Анатолійович,
липень, 2025
ps. Якщо Ви вважаєте статтю цікавою і вартою уваги, перешліть її, будь ласка, знайомим, друзям, військовим, активним колегам. Комусь це може стати у пригоді, а комусь — вкрай потрібною допомогою. Покликання: pletyvo.in.ua/3d
У грудні 2022 року на сайті «Плетиво» вийшла стаття про виготовлення електросвічок і мініліхтарів для військових на основі тернопільської свічки. Головна перевага цих пристроїв полягає в тому, що вони можуть безперервно світити понад три місяці. Для забезпечення цілодобового освітлення в підземних спорудах нашим військовим варто виготовляти і передавати прості конструкції. Наприклад, електросвічки за версією діда Василя Мельника. В пам’ять про загиблого на війні єдиного онука, Василь Йосипович виготовляє вже п’яту тисячу електросвічок. Наразі він надає перевагу такій конструкції:
Запобіжник, як бачите, виготовлений із пивної пляшки.
Я роблю мініліхтарики з вимикачем і двома світлодіодами:
Ліхтарик такої конструкції виходить досить міцним, невеликим, зручним у використанні, зручно включається-виключається, його можна носити з собою.
Останнім часом отримав запит від військових на мініліхтарики з червоним кольором світла. Як відомо, червоне світло в темний час доби погано видно здалеку. Це забезпечує більшу безпеку для військових, оскільки ворогу важче помітити таке світло. Крім того, червоне світло допомагає легше орієнтуватися на місцевості, не осліплює, у військових не виникає відчуття потемніння в очах при його використанні.
Метою цієї статті є розібратися у виготовленні ліхтариків з червоним кольором світла для військових і орієнтуватися по цінах.
Для початку розберемося зі світлодіодами. Ось чудова картинка з сайту komcat.net.ua, де можна побачити Vf (пряме падіння напруги) для світлодіодів різних кольорів:
Якщо послідовно з’єднати дві пальчикові батарейки, то ми отримаємо напругу в три вольти. Білі та сині світлодіоди будуть справно працювати при такій напрузі. А от червоні, як ми бачимо з таблиці, не зобов'язані функціонувати у таких умовах. Хоча існують червоні світлодіоди, що працюють при трьох вольтах, я бачив такі на Розетці, але частіше за все при купівлі червоного світлодіода ви отримаєте екземпляр з прямим падінням напруги, як зазначено в таблиці, 1,8–2,1 вольта. Для нормального функціонування такого світлодіода при напрузі в три вольта потрібно послідовно зі світлодіодом підключати струмообмежувальний резистор. Розрахувати його опір можна, наприклад, на цій сторінці, де також можна ознайомитися з відповідною теорією.
Ось одна з моїх версій мініліхтарика з червоним світлом, що використовує вимикач і обмежувальний резистор:
Світлодіоди з’єднані паралельно, а єдиний струмообмежувальний резистор розрахований за допомогою цього калькулятора.
Очевидний мінус цієї конструкції — час роботи. Оскільки одночасно світять чотири світлодіоди, таку конструкцію навряд чи можна рекомендувати для безперервного цілодобового освітлення. Також потрібно враховувати, що така конструкція на чотирьох світлодіодах світла дає небагато. А якщо збільшити кількість світлодіодів, відповідно, зменшиться час роботи мініліхтарика. Цей виріб — одноразовий: коли батарейки розрядяться, його доведеться викинути, а шкода, адже там є і вимикач, і світлодіоди.
Тому пропоную ще одну версію мініліхтарика з червоним кольором світла: бокс для батарей, п’ять світлодіодів, вимикач.
Переваги очевидні: батарейки можна легко замінити, при такій кількості світлодіодів можна спробувати не встановлювати струмообмежувальний резистор, а конструкція дає трохи більше світла.
Далі про витрати.
Я не отримую кешбеків від AliExpress чи продавців і не займаюся рекламою. Мої посилання лише інформативні. Де сам купую сьогодні — ті посилання і надаю. Якщо ціни зростуть, шукатиму інші варіанти.
Тримач (холдер) для двох пальчикових великих батарейок АА. 10 тримачів — 127 гривень. Наприклад, тут
Вимикачі, які я використовую в мініліхтариках, поки що виявилися найбільш надійними, якщо при пайці їх не перегрівати. 100 штук — 317 гривень. Наприклад, тут
На світлодіоди бувають знижки, можливо, краще пошукати на AliExpress перед купівлею. Щодо цін, то останній раз я купував 100 червоних світлодіодів за 77 гривень тут
Різні кольори гумок — щоб воїни легше знаходили свій ліхтарик. А ще гумки дозволяють зачепити ліхтарик за цвях або гілку, якщо потрібно, і не дають випасти батарейкам. Якщо є можливість і початкові навички користування паяльником, то виготовлення таких ліхтариків — справа нескладна. І потрібна. Бо ліхтарі на світлині вже поїхали на тестування.
Анатолій Анатолійович,
серпень 2024 року
У вірусному YouTube-відео дослідник Sasha Ternopolskiy, без аналізу вольт-амперних характеристик світлодіода спаяв кілька простих пристроїв, що складаються з двох пальчикових батарейок і трьохвольтового світлодіоду. Спаяв і став досліджувати — скільки ці пристрої будуть світити без виключення. Згідно його відео – вистачило більше ніж на рік. Він назвав свій виріб тернопільською свічкою. В даній статті я буду називати цей пристрій електросвічкою.
В коментарях під відео люди з відповідною освітою поміряли струми і напруги і не здивувались. Річ в тому, що під час роботи такої електросвічки напруга на батарейках падає, струм і яскравість горіння світлодіоду також падають. Святлодіод горить менш яскраво, але горить. При цому дуже мало споживає, тому може горіти довго. Навряд чи цей пристрій можна назвати ліхтариком, скоріше — маяком.
Пару таких свічок горить в мене вдома, вже більше двох місяців цілодобово. Біля двох десятків ми з учнями повісили в шкільне бомбосховище. Діти логічні, самі вишукували важливі місця розташування, крім того, саме учні-програмісти придумали поставити біля виходів зі сховища такі електросвічки з синім кольором світла. По принципу – якщо ти в бомбосховищі бачиш синій маяк – то цє вихід. Все через те, що синій колір світла відрізняється від кольору інших електросвічок і кольору ліхтарів смартфонів. Нічого більше синім кольором не світить. Якщо не буде світла в бомбосховищі, то до запуску генератора електросвічки не дадуть відвідувачам стукнутися головою об шо не треба. Електросвічки також установлені в туалетах шкільного бомбосховища.
Працюють вони в сховищі, не виключаючись, цілодобово більше двох місяців також. Світлодіод в них запаяний, обслуговування і включення вони не потребують. Саме такий тип свічок я рекомендую для використання в якості маяка. Як один з варіантів – щоб діти не боялися виключення світла. Звичайні свічки більш небезпечні, особливо дітям. Електросвічки до того ж є дешевшими. Звичайно, дуже малим дуже дітям не можна такий пристрій давати, щоб не відламали і не ковтнули світлодіод.
Такі електросвічки можуть дуже допомогти нашим людям на тих територіях, де немає електрики. А якщо малі діти вдома? Або лежачі хворі? Свічка, що працює місяцями — дуже згодиться. Волонтери ж можуть завезти що завгодно куди завгодно.
Електросвічку можна носити просто в кишені. Світло виключають будь де, під’їзди теж темні. Виймаєш з кишені – вона світить, не займаєшся в темряві її включенням. Поклав в zip-пакет, щоб ні за що не чиплялася та носи в кишені. Ось так:
А який романтично-практичний подарунок така електросвічка — цікавій дівчині! Це не просто лайфхак, так можна собі життя влаштувати. Дарую ))
Я запропонував таку електросвічку військовим. Поставили вимогу – свічки повинні виключатися і мати можливість миттєвого виключення. Логічно. Відправив першу партію. Сказали, що влаштовує. Через волонтерів почав робити на інші підрозділи. Різні типи. Аналізую зворотній зв’язок – кажуть, що корисний пристрій.
В даній статті я хочу розказати все детально і з цінами. Настільки детально, щоб практично кожен міг такий пристрій зробити, в першу чергу військовим. Це нескладно. Діти в школі роблять.
Починаємо з батарейок. Нам треба пальчикові батарейки. Вони бувають двох розмірів – AAA, які називають міні-пальчикові, і трохи більші за розміром – пальчикові. Вони мають офіційне маркування: AA. Я беру в роботу більші з цих батарейок, вони мають більшу ємність. Отже, тип батарейок обрали – АА, на них так і написано - AA.
Тепер з внутрішнім наповненням. Якщо коротко, батарейки AA бувають сольові і лужні. Лужні називаються англійською alkaline battery. Лужні батарейки мають, згідно відкритих даних, значно більшу ємність, тому рекомендую саме їх — лужні (можна казати алкалайнові) батарейки розміру АА.
Скільки вони коштують? Я в своєму місті знайшов Enerlight і VIDEX за 12 гривень/штука, Energizer біля 20, а в АТБ побачив Generator ENERGY в пакуванні шість штук, це найдешевший варіант. Виходить біля 9 гривень за батарейку. Знайти недорогі батарейки — важливо, коли виробляти багато пристроїв власним коштом. Алкалайнова батарейка зазвичай важча за сольову, важить близько 24 грамів.
Батарейки купили. Щоб робити більш-менш надійні пристрої для військових, неправильно складати електросвічки з сірникових коробок, треба спробувати зробити більш надійно, наприклад, паяти.
Я використовую для паяння електросвічок простий паяльник на 40 Вт, звичайний, з базару, харківський. Якщо купувати новий, то, мабуть сьогодні 200-300 гривень. Що ще треба?
Каніфоль для паяння не дуже дорого коштує, попитайте в магазинах господарських товарів. Мабуть, пару десятків гривень. Я не купував, у мене багато є.
Окреме питання – припій. Тут є певна проблема. Зараз в магазинах дуже багато припою, який звичайний паяльник не розплавляє. Припій з високою температурою плавлення. І здивований паяльщик не розуміє що відбувається – він не може паяти щойно купленим припоєм. Просто треба купити інший.
Як купити правильний припій? Треба консультуватися в магазинах або у тих, хто розбирається – у ремонтників, наприклад. Я купую припій, частіше за все, в Китаї, так дешевше. При купівлі звертаю увагу на відгуки користувачів і кількість продажів у продавця. І обов’язково звертаю увагу на температуру плавлення припою. Останній раз купував з температурою плавлення 183°C. Паяльник його чудово плавить і паяння виходить нормальне. В Китаї по грошах це виходить близько 150 гривень за 100 грамів припою разом з каніфоллю. Таким паяти зручно. Такий самий припій, що нормально плавиться я купив у своєму місті в кінці 2022 року за 130 гривень (50 грамів). Теж нормально плавиться, заявлено, що тип припою – POS61.
Світлодіоди можна спробувати купувати на OLX, я купую знову-таки, в Китаї. Ціни різні, але чимало продавців продають приблизно однаково – близько 50 гривень за 100 штук. Реально соромно, коли деякі намагаються продавати в Україні по 20 гривень за один. Ціну світлодіоду я вам сказав – біля 50 гривень за 100 штук з доставкою з Китаю в Україну. Чекати посилку з Китаю зазвичай треба 2-4 тижні. Ключові слова для пошуку, наприклад, на Аліекспрес: «100pcs 5mm led diode». При купівлі звертайте увагу, щоб світлодіод був розрахований на напругу не менше трьох вольт. Струм споживання світлодіода при трьох вольтах — зазвичай 20мА.
Світлодіоди можна купувати двох типів.
Той, що зліва, в якому більше прозорого пластику, дає більш направлене світло, я його ставлю в пристрої для військових. Більш направлене світло – можна використати як ліхтарик. Світлодіод справа дає більш розсіяне світло, їх я ставлю у цілодобово включені електросвічки, що використовуються як електросвічка. А купую в даний час лише такі, що на світлині зліва - вони і як невеличкий ліхтарик чудово працюють і як електросвічка.
Батарейки, до речі, погано паяються. Якщо місце пайки подряпати ножом, тоді паяються значно краще. Якщо багато робити, то дряпати вручну – довго і незручно, я купив в господарському магазині таку абразивну цяцю за 20 гривень:
Зарядив її в дріль, так значно швидше і зручніше. Розумні люди підказали, що зветься ця річ - фреза і використовується, зазвичай, для манікюру. Ось дві батарейки, та що справа – подряпана саме такою фрезою.
Там де подряпали – пальцем не беремося, бо палець жирний.
Якщо припій нормальний і з каніфоллю, то торкаємося паяльником подряпаної частини батарейки і припой у вигляді проволоки подаємо в це місце. Як це детально робиться – в інтернеті купа відео, як треба паяти. Отже, батарейки після подряпання паяються нормально:
Пропаювати батарейки треба недовго, бо вони не люблять нагрівання. Паяти треба акуратно, щоб не перемкнути плюс і мінус батарейки, а то буде коротке замикання, батарейка почне сильно грітися і може навіть вибухнути. Якщо нема досвіду, можна купити захисні окуляри, так буде спокійніше.
Після того, як подряпано і припій нормально пристав, зв’язуємо батарейки скотчем і паяємо перемичку з проводу між плюсом однієї батарейки і мінусом іншої:
Перевертаємо. Якщо електросвічку розраховуємо на цілобову роботу, то запаюємо світлодіода: довгий вивід до плюса батарейки, коротший - до мінусу:
На тому все. Якщо електросвічка готується для військових, або це електросвічка, щоб читати, то вона повинна виключатися. Бо так вона і більш безпечна (для військових) і довше буде яскравою (щоб читати).
Варіант перший: запаюємо один вивід світлодіода, а другий вивід згинємо, щоб скористатися для фіксування гумкою для грошей (знову ідея з відео Sasha Ternopolskiy):
Ось як з гумкою:
Тут використано дві гумки для грошей. За одну (на фото - червону) можна зачепити електросвічку за цвях або за гілку або ще за щось. Військові розберуться. А друга (жовта) – фіксує притискання другого виводу світлодіоду до батарейки. Ну і якщо жовта гумка порветься, то є резервна. Часто включати і виключати, знімаючи жовту гумку і відгинаючи незапаяний вивід – не дуже бажано, бо з часом відломиться світлодіод в місті пайки. Але виключати можна. Якщо терміново треба виключити – то я рекомендую військовим просто відірвати світлодіод. І вкрай уважно ставитися до світломаскування, щоб така електросвічка не нашкодила. Про це все написано в невеличкій інструкції, яку додаю до кожної електросвічки. Кому треба – скачати можна тут.
На світлині – все налаштовано, але електросвічка не горить. Це тому що під незапаяний вивід вставлений запобіжник – складений вдвічі шматок ізоляційної стрічки. Це транспортний захист, так свічка їде до військових. Вже на місті запобіжник військові знімуть.
Майстер Василь Мельник запропонував більш якісну конструкцію запобіжника. Він використовує в своїх електросвічках запобіжники, виготовлені з пивних пластикових пляшок. Запобіжник у вигляді полоси, вирізаної з пляшки і зігнутий буквою Г примотується до батарейок скотчем. Таким чином, запобіжник не загубиться, він зручний. До того ж він темного, контрасного кольору. Вважаю таку конструкцію запобіжника найкращою. Ось електросвічка з пластиковим запобіжником від Василя Мельника:
Підготовлену електросвічку разом з інструкцією – в zip-пакет і на відправку.
Zip-пакети, до речі, дуже зручні і коштують біля 25 гривень сто штук.
В лівому верхньому куті останньої світлини - електросвічка трохи іншої конструкції – зі змінними батарейками. Для неї використовується бокс для батарейок розміру AA, ось такий:
Там, де виходять проводи, зроблено не по військовому, швидко обірветься, клейовий пістолет це може вирішити:
Запаюємо світлодіод, для ізолювання використовуємо термоусадку, продається в електромагазинах, недорого.
Очевидно, що така свічка має свої переваги – немає місця пайки, де через згинання-розгинання може ламатися світлодіод і є можливість замінювати батарейки. В першу чергу це може бути зручно тим, кому треба більш-менш яскраве світло. Або можна будувати такого типу електросвічки з кількома паралельно включеними світлодіодами з використанням колодки:
Або просто запаявши кілька світлодіодів. Два або три. Ось так, наприклад:
Сіли батарейки за пару місяців, дуже впала яскравість – треба просто замінити батарейки на нові. В Китаї такий бокс для батарейок коштує біля 12 гривень за штуку. Колодка, яку можна використати, щоб встановлювати різну кількість світлодіодів - біля 4 гривень.
Пошукові фрази: «Battery holder AA», «Lock Wire Connectors».
Ще одна версія свічок. З вимикачем. В даному випадку достатньо надійно виглядаючий вимикач паяється замість перемички, а світлодіод запаюється обома виводами. Таку електросвічку легко виключити і можна паяти два-три світлодіоди паралельно, створивши трохи ліхтарик. Ціна вимикача, що на фото - біля 4 гривень в Китаї:
Як на мене, одна з найкращих конструкцій з використанням вимикача — це версія з двома світлодіодами:
Саме таку конструкцію я обрав для постійного виготовлення. Гумка — для того, щоб зачепити цей пристрій за цвях, гілку, ще щось. Коли не треба — можна вимкнути і таким чином значно подовжити час яскравого горіння світлодіодів. Два світлодіода дають непоганий світловий потік, виходить не лише електросвічка, а невеличкий ліхтарик.
Всі ціни в Китаї, що вказані в даній статті включають як товар, так і його доставку в Україну.
Кілька слів про пакування. Для військових електросвічки їдуть різними дорогами, а пристрій достатньо ніжний. Тому раджу пакувати надійно, щоб не відламати світлодіоди. Гарно підходять пластикові банки і судочки. Якщо є вільне місце, його можна заповнити поролоновими кухонними губками - щоб свічки надійно були зафіксовані в коробці.
Ось такі конструкції на даний час вдалося побудувати на основі ідеї «Sasha Ternopolskiy», саме він мене зацікавив спробувати. Якщо у вас є ідеї вдосконалення електросвічок для військових, пишіть на Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. , бо одна голова – добре, а далі ви знаєте.
І ще я попрошу розповсюдити цю статтю з дуже простих причин — може є десь такі самі люди, що можуть допомогти іншим, в першу чергу нашим військовим. Волонтери, з якими я співпрацюю кажуть, що таке потрібно. Кажуть на основі зворотного зв’язку на вже передані електросвічки.
Приєднуйтесь!
Анатолій Анатолійович
PS.
Чудово, коли можна ділитися досвідом. Майстер Ігор робить свічки інакше. Він використовує плоскі світлодіоди:
Вони бувають на 0.5, 1 ват, 3 вати. Я буду пробувати напівватний, бо в електросвічці пріоритетно важливим вважаю час роботи. Трьохватний світлодіод буде споживати один ампер, це дуже багато, відповідно це більше навіть не свічка, а реально ліхтарик. Можливо, такий підійде для військових медиків, де важливо роздивитися всі деталі. А щоб цей ліхтарик не з'їв батарейки за кілька годин, Ігор знайшов дуже цікаві вимикачі, що витримують струм в один ампер і дуже зручні для паяння до батарейок:
Відповідно, його свічка-ліхтарик виглядає так:
Якщо у вас є свої напрацювання, діліться! ))
