Для багатьох людей, які вміють правильно розставляти коми, машинка на радіокеруванні була дитячою мрією. Сьогодні її можна просто купити. Але іноді значно цікавіше — зібрати власноруч. А якщо спробувати щось таке зібрати з учнями? Тут і починаються деталі. Ось, наприклад, відомий конструктор Arduino-автомобіля з двома колесами, тобто 2WD.
В мережі багато інструкцій і відео про те, як це все зібрати докупи. Тобто, нічного складного. Проте є кілька недоліків:
— Батарейки. Поки власник цієї машинки наїздиться, то скільки треба купувати тих батарейок? Дорого і неекологічно;
— Зайві плати. У типовому наборі використовуються Arduino Uno та Sensor Shield, хоча можна обійтися дешевшим і компактнішим рішенням;
— Застарілий драйвер. Так як двигуни з колесами не можна напряму приєднувати до контролера (ачомучкам підкажемо, що через великий для контролера струм), потрібен модуль-драйвер. Він керується контролером і саме до нього підключаються двигуни з колесами. Тут використовується відомий, але застарілий драйвер L298N, сьогодні існують ефективніші драйвери двигунів;
— Непотрібний USB-кабель. У більшості з нас таких кабелів і так достатньо, немає сенсу на це витрачати гроші.
Найголовніше. Це не машинка на радіокеруванні, а робот. Він самостійно об'їжджає перешкоди, а власник лише спостерігає. Цікаво... хвилин п'ять-десять.
Тож зробімо машинку своєї мрії.
Наші вимоги прості:
машинка повинна бути на акумуляторах, щоб не витрачатися на батарейки. Використаємо популярні і дешеві акумулятори 18650;
додаємо плату заряджання, щоб заряджати акумулятори через USB Type-C;
встановлюємо перетворювач напруги для стабільних 5 В;
обираємо сучасний двоканальний драйвер двигунів (у нас два двигуни);
використовуємо мікроконтролерну плату, обов’язково з Wi-Fi, бо нам потрібно керувати машинкою, а зручніше за все це робити зі смартфона по WiFi.
Далі треба зібрати все до купи. А ще написати програму керування, самостійно або з допомогою ШІ. Датчик, що буде вимірювати відстань до перешкоди в шкільних реаліях важливий, він не дасть розбити машинку в першу годину перегонів. Якщо треба будуть гайки і болти, потрібно буде розбиратися з їх розмірами. Якщо паяти, а не з’єднуємо елементи за допомогою jumper wire, то треба розібратися про паяльник, припой, флюс, про «чого воно не паяється?» і техніку безпеки. Якщо треба якийсь простий кронштейн, можна його зробити на 3D принтері, тут нас і розробка і слайсінг і друк.
Саме так і працює дослідницьке навчання (inquiry-based learning): проблеми виникають одна за одною, а учні шукають способи їх розв'язання. Мета при цьому абсолютно зрозуміла — створити недорогу машинку, якою можна керувати зі свого смартфона.
До речі, про гроші. Готовий конструктор буде, ймовірно, не такий, як хочеться. Якщо замовляти комплектуючі окремо в Китаї (ціни станом на літо 2026 року), приблизний бюджет буде таким:
— шасі машинки з колесами, двигунами та їх кріпленнями — 430 грн
Разом біля 960 грн. Але ще проводи і акумулятори. Хоча, можливо, щось вже є і купувати не потрібно.
У результаті ви можете отримати чудову платформу для експериментів. І ви, і ваші учні. Платформу механічну, електричну, програмну, спортивну. А якщо якийсь прискіпливий інженер скаже: «Чому тут усе так криво, а дроти стирчать у різні боки?», просто відповідайте одним словом: «прототип». Інженери таке слово дуже поважають.
Якщо інформатика — це наука про інформацію, то вона не обмежується глибинними відмінностями між масивами і списками. Учням основної школи, зазвичай, ці відмінності не критично важливі. Ні, це не я сказав вголос «і слава Богу». То вітер.
Отже, якщо інформатика — то про інформацію, то давайте купимо банку квасолі. Наприклад, таку:
А тепер пошукаємо інформацію про квасолю. Звідки у світі її стільки, що вона продається майже в кожному магазині? На городі у бабусі її виростає не так уже й багато, а у світі щороку збирають близько 30 мільйонів тон.
Які країни є лідерами з вирощування квасолі? Яка ще Америка? США — це ж айфони, Tesla і Starlink! А де ця М’янма взагалі? Давайте розбиратися. Таке собі Task-Based Learning.
До речі, до якого шкільного предмета тут варто звертатися: до біології чи громадянської освіти?
Добре, квасолю купили й з’їли. Тепер цікаво, де її виготовили.
Захід України, місто Коломия Івано-Франківської області. Чудово! Наступне питання — з географії: з якими областями межує Івано-Франківська область? А з якими країнами? Хіба Марамуреш – це країна?
Продовжуємо про інтегроване навчання.
Як зветься спеціаліст, який вигадує назви? Неймер? Нехай.
І ось ця людина сіла й придумала, можливо за гроші, назву консервному заводу — «Консерваторія». Це ж прекрасно!
А як правильно сказати: працівники ходять на роботу на «Консерваторію» чи в «Консерваторію»? Ось вам і завдання з української мови.
А чи можна вважати працівників цього заводу консерваторами? А чи беруть туди лейбористів? А в якій країні консерватори з лейбористами постійно змагаються за владу? А в якому предметі це розглядається?
У заводу «Консерваторія», здається, немає офіційного сайту. Якщо його власники настільки сміливі в неймінгу, представляєте, що вони можуть намалювати на офіційному сайті? До речі, запитання з інформатики: як називають спеціалістів, які відповідають за зовнішній вигляд вебсайтів?
А ще у нас є завдання і для учнів-художників: Який логотип ви створили б для консервного заводу «Консерваторія»?
І для учнів-креативників: Який маскот найкраще підійшов би цьому підприємству?
І для учнів-істориків: А що в Італії XVI-XVII століть називали консерваторіями і яке відношення до цього мали діти?
І нарешті — завдання для тих, хто цікавиться музикою. Що ви знаєте про українського композитора Дениса Січинського, ім’ям якого названа вулиця в Коломиї, де й розташована вже добре знайома нам «Консерваторія»?
Вийшло inquiry-based learning, в якому банка квасолі поєднала інформатику, економіку, географію, біологію, українську мову, історію, громадянську освіту, музику та вебдизайн.
На слабенькому старому ноутбуці, де Windows 7 нікуди не поспішає, можна запустити сучасний Firefox, Thonny 4.1.7, підключитися до Wi-Fi і вчитися програмувати. Навіть без жорсткого диска, операційна система і все програмне забезпечення може зберігатися на єдиній флешці, з неї можна і стартувати.
Там вже є LibreOffice і ще купа всього потрібного. Чого нема — можна довстановити і після нового запуску з флешки вже буде. Під капотом не щось дивне, а Debian. Українською, легально і безкоштовно.
Не рекомендую для тих, хто не має достатнього досвіду і може вбити все на жорсткому диску власного комп’ютера. Для інших — один з «найлегших» Linux у світі. Одна флешка. AntiX Linux.
Чудово, коли сучасні машини добре виконують свою роботу: це смачна кава, добре випрані речі, смачно приготовлена їжа і багато чого ще. При цьому у багатьох сучасних машин є інтерфейс, бо машинам треба якось взаємодіяти з людьми. А якщо врахувати, що кавомашина може бути німецька, аерогріль — французьким а пральна машина з Кореї, то українським споживачам очікувано хочеться рідномовний, зручний і зрозумілий інтерфейс. І якщо з перекладом інтерфейсу побутових приладів особливих проблем немає, то зі зручністю все набагато складніше. І тут є про що поговорити на рівні школи, і спробувати і посперечатися. Таке собі прикладне критичне мислення, не прив’язане за вуха до візій та концепцій сферичних коней. По традиції сайту «Плетиво» мова буде про практичне.
Задача: розробити концепцію телевізійного пульту для цільової аудиторії (телевізор з вбудованим модулем T2, при включенні телевізору відразу включається певний канал)
Цільова аудиторія: бабуся, одна, тобто індивідуальний проєкт
Особливості цільової аудиторії: бабуся погано бачить, вона через вік не дуже добре володіє руками і вона лівша
Якість розробки: бабуся хороша, треба зробити добре, а не на оцінку
Тип розробки: індивідуальний, кожен учень робить свій варіант
Чи можна знайомитися з роботами інших розробників: так, якщо вони дадуть відповідний дозвіл, бо інакше це промислове шпигунство
Звичайно, є і Canva, і різноманітні графічні редактори, що можуть бути корисними в розробці. Але TYPe Tkinter має свої плюси: відкрив вікно у браузері і все працює (при цьому є експорт в *.py), при роботі учні працюють з об’єктами та їх властивостями, що певною мірою структурує голову. Також все добре зроблено щодо кольорів: можна обирати колір на панелі, можна вписати конкретні числа RGB, є «піпетка вибору кольору».
Так як я не маю дозволів учнів на публікацію їх робіт, то можу публікувати лише своє, тобто художньо-вкрай-примітивне. Але як вже є.
Перша версія:
Логіка: пульт класичної форми, на якому мінімальна кількість великих кнопок, немає довгих «кнопок-гойдалок», бо бабусі може бути важко з ними, немає нічого лишнього. Все що по гучності — синє, по переключенню каналів — зелене. Включення і виключення традиційно червоне. Є кнопка «виключити звук» якщо це треба зробити швидко.
Питання: чому такий кислотний колір пульту? (відповідь: щоб легше було шукати його, вцілому на пульт небагато дивляться, він буде гарно видимим для пошуку і в півтемряві)
Питання: чому кнопка включення зліва? (відповідь: то спірно, але думаю, що так зручно для лівши)
Питання: чому всі інші кнопки справа? (відповідь: думаю, що так зручніше для лівши, я крутив в руках кілька пультів перед тим в лівій руці, це також спірно, я не лівша)
Критика: а як зайти в налаштування? (відповідь: ніяк, для того буде інший, класичний пульт)
Пропозиція: якщо бабуся любить засинати під телевізор, додайте простий таймер, після натискання на таку кнопку телевізор сам виключиться через 30 хвилин (пропозиція приймається)
Версія 2:
Критика: кнопку «+30» треба прибрати, бо треба буде вносити зміни в програмне забезпечення телевізора, кнопки переключення каналів і зміна гучності є на звичайних пультах, а керувати таймером зазвичай можна лише через меню. Ми робимо лише новий пульт, тому нестандартні кнопку треба забрати (приймається)
Критика: бабуся зазвичай спочатку вибирає канал, а потім керує гучністю. Пульт нелогічний. Нехай буде логіка «зверху-вниз»: включила, обрала канал, скерувала гучність (приймається)
Критика: бабуся не дуже добре володіє руками. А кнопка «виключити звук» дуже близько до кнопки «зробити тихше». Бабуся може промахуватися. Заберіть кудись подалі кнопку «виключити звук», тим більше вона рідко треба (приймається)
Версія 3:
Критика: А чому «Бабуся ТВ», а якщо до бабусі прийде жити якісь лівша-дід, то як бути? Він же образиться, що пульт не його, діди таке вміють! (приймається, треба подумати)
Критика: Кнопка «виключити звук» якось недоречна тут. Кудись її діньте, а нижня частина пульта буде вільна від кнопок, щоб було зручно брати пульт за цю частину і нічого не натиснути (приймається)
Версія 4:
Критика: Якого біса «Дід ТВ»?! Ми ж робимо пульт для бабусі, а не для подорожуючих дідів!!! (приймається)
Критика: А чому взагалі «ТВ»? Українькою то ж «ТБ» - телебачення. (приймається)
Версія 5:
Як Вам? Тестуємо, патентуємо, чи покращуємо ще? Чи все викидаємо і робимо по своєму?
Шестикласниці прийшли на перерві взяти головоломку, побачили нову, де потрібно круглий елемент втулити в загальний простір в один шар. Але цей елемент очікувано туди не влазить, бо заважає виступ:
Рішення є, воно певною мірою нетрівіальне, але чимало дітей його знаходять.
Учениці, що прийшли, вони з досвідом, радіють новій забаві, одна з них забирає головоломку додому. На наступний день радісно повертає: «Я зробила!».
Ось:
Нащо, питаю, ви відгризли той виступ, що заважав? І отримую прекрасну відповідь: «Інакше ніяк».
Я знаю, що дівчата не новачки в розв'язуванні головоломок. І що вони пробували. І перед тим, як спортити чудову річ, вони чесно намагались. І коли впевнились, що «ніяк», знайшли розв’язок видаленням проблеми ))
Як на мене, чудовий приклад дій звичайного нового покоління, яке робить не так як очікують аксакали. В той час коли розумні люди попередніх поколінь, традиційно дратуючись, пишуть про занепад світу, дитячу деградацію, кошмар кліпового мислення і, щоб двічі не вставати, ненависний штучний інтелект, нове покоління, посміхаючись, живе у цьому світі як може. А якщо світ недосконалий, вони його виправляють. Там зламають, там відгризуть. Бо розв’язати задачу їм хочеться, а «інакше ніяк». Втім, як стверджує мсьє Воланд, «так завжди було».
